Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.03.2017 року у справі №911/600/15
Постанова ВГСУ від 21.07.2015 року у справі №911/600/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 911/600/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на ухвалугосподарського суду Київської області від 05.12.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.01.2017у справі№ 911/600/15 господарського суду Київської областіза позовомЗаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Енергія"простягнення 2 138 978,45 грн.,за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на діїШевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві,за участю представників: від прокуратурине з'явивсявід позивачаСороколіт Є.М.від відповідачане з'явивсявід ДВС Українине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Київської області зі скаргою на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Шевченківський РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві), у якій просило суд: визнати незаконними дії Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві щодо винесення постанови від 27.10.2016 ВП № 52065638 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн.; визнати незаконними дії Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві щодо винесення постанови від 27.10.2016 ВП № 52065638 про стягнення виконавчого збору в сумі 2 138,97 грн.; визнати недійсною постанову головного державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Бучко В.В. від 27.10.2016 ВП № 52065638 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 500,00 грн.; визнати недійсною постанову головного державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Бучко В.В. від 27.10.2016 ВП № 52065638 про стягнення виконавчого збору в сумі 2 138,97 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2016 у справі № 911/600/15 (суддя Ярема В.А.) скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відхилено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (колегія суддів у складі: Дикунська С.Я. - головуючий, Мальченко А.О., Жук Г.А.) ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2016 у справі № 911/600/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2016 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 911/600/15, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.03.2017 о 10 год. 20 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак прокурор, відповідач та ДВС України передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

01.04.2015 господарським судом Київської області у справі № 911/600/15 прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015. Вказаним рішенням стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 83 297,47 грн. пені, 11 547,33 грн. інфляційних втрат, 47 484,16 грн. 3% річних. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Енергія" в дохід Державного бюджету України 4 512,53 грн. судового збору.

10.08.2015 на виконання рішення господарського суду Київської області від 01.04.2015, залишеного в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2015 видано відповідні накази.

Також, 10.08.2015 господарським судом Київської області видано наказ на виконання постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2015 у справі № 911/600/15 про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергія" 21 389,78 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 31.08.2016 старшим державним виконавцем Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві Бучко В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52065638 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 10.08.2015 у справі № 911/600/15 про стягнення з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергія" 21 389,78 грн. судового збору за подання касаційної скарги; надано боржнику для самостійного виконання рішення суду - сім днів з дня винесення постанови та зобов'язано боржника надати документальне підтвердження такого виконання до відділу.

Вказана постанова отримана боржником 08.09.2016.

29.09.2016 на адресу державного виконавця надійшла заява ПАТ "НАК "Нафтогаз України" № 14/2-1795В від 22.09.2016, відповідно до якої боржник просив закінчити виконавче провадження № 52065638 з огляду на повну сплату боргу, проведену 20.09.2016.

Постановами Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві від 27.10.2016 ВП №52065368 стягнуто з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій в розмірі 500,00 грн. та виконавчий збір у розмірі 2 138,97 грн.

Вважаючи, що дії головного державного виконавця Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві щодо винесення постанов від 27.10.2016 про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження неправомірні, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з відповідною скаргою.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 27.10.2016) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.п. 1, 3 ч. 1, ч. 4 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 27.10.2016) кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції, чинній станом на 27.10.2016) передбачено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 до видів витрат виконавчого провадження, відносяться:

- виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

- пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.

- послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

- послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.

- проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.

- послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

- банківські послуги при операціях з іноземною валютою.

- сплата судового збору.

- послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" послуги за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

- інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві від 27.10.2016 ВП № 52065368 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 500,00 грн. містить як перелік (види), так і суми витрат виконавчого провадження, та, відповідно, винесена у відповідності до законодавчих приписів, а право державного виконавця на стягнення з боржника витрат виконавчого провадження не ставиться законодавцем в залежність від вчинення державним виконавцем виключно дій з примусового виконання рішення, у той час як такі витрати пов'язані безпосередньо зі здійсненням державних виконавцем функціональних обов'язків з моменту відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 27.10.2016) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 9 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній станом на 27.10.2016) визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що боржником судове рішення не було виконано добровільно (що б унеможливлювало стягнення виконавчого збору), а саме, до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також не було виконано протягом встановленого державним виконавцем строку - 7 днів, як з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, так і з дня отримання зазначеної постанови.

Враховуючи викладене та встановивши відсутність порушення державним виконавцем Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві приписів Закону України "Про виконавче провадження", місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на дії Шевченківського РВДВС м. Києва Головного ТУЮ у м. Києві.

Відповідно до ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 та ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2016 у справі № 911/600/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук